Вже білим снігом вкрилася земля,
Залишивши позаду літо, осінь,
На білому коні ввірвалася зима,
Принесла із собою неба просинь.
У вирій відлетіли журавлі,
Курличучи тужливо на прощання,
Душа моя, неначе уві сні,
Прощалась з відлітаючим коханням.
Сніжинки тихо падають з небес,
Кружляють і цілують мої очі
Неначе ти, але нема чудес,
Їм не вернути наші дні і ночі.
Розтанула сніжинка, по щоці
Скотилася гарячою сльозою,
Ні, ти не думай, я не плачу, ні,
Сніжинки - сльози ангелів зимою.