Через сито густе пересіялись
Бажання, гріхи і мрії…
Та якби ж це усе не діялось
У скажену ніч на Андрія!
Бо у дзеркалі, примороженім
Несподіваним першим снігом,
Ти – оспіваний, наворожений,
Чи із мрій моїх, чи їз книги.
Це – відьомська ніч,
Ваша святосте,
Хіба можна їй
опиратися?
Цей відьомський сміх…
Що нам діяти?
Чи упасти в гріх
Чи розвіяти
Вітром пам’яти
Біль настояний?
Будем каятись
Потім довго ми…
Та нехай нас вона зігріє,
Ця шалена ніч на Андрія.
13.12.09.3.30