Навiщо, хвилi ви морськiї,
Чомусь менi такi чужiї,
Мої вiдносите ви мрiї
Удаль вiд рiдних берегiв?
Я вже за лишив сподiвання,
Безцiльнi всi свої блукання,
Що я вiд вечора до рання
На мить малу не залишав.
Чому так море шаленiє,
А вiтер, наче завжди мрiє
Розбити скелi тi морськiї,
Їх сiрий неживий гранiт?
I мiй вiтрильник серед моря
Шукає свою кращу долю,
Все залишає за собою
На водах свiй багряний слiд.
I знову я, чомусь, блукаю
У тому морi, що без краю,
Та все ж надiю не лишаю
Дiстатись рiдних берегiв...
Навiщо, хвилi ви морськiї,
Чомусь менi такi чужiї,
Мої вiдносите ви мрiї
Удаль вiд рiдних берегiв?