Леся Луцик.
Без заголовка .
"Я нещасливий від цього кохання!" -
шептали губи, мокрі й солоні
від моїх сліз, якими ти тамував спрагу...
на мої коліна падав птахом пораненим,
і завмирав від солодкого болю,
в затуманенім погляді прочитавши правду...
"Я нещаслива від цього кохання!" -
кричала, ненавидячи твоє тіло,
що було так близько й таке бажане!
І припадала до вуст твоїх, ніби до рани...
поміж нами повітря тремтіло,
ми зупинитись не вміли...
МИ ПИЛИ СВІЙ ГРІХ... І РИДАЛИ.
==================================
====================================
Твоя любовь не подарила счастья,
Шептали губы влажно солоны.
От моих слёз в желании и страсти,
Мне на колени падал с вышины.
От сладкой боли раненою птицей,
Ты замирал Прочтя туманный взгляд.
"Я не хочу твоёю быть синицей,
Я журавлём лечу сквозь листопад".
Твоя любовь как прутья тесной клетки
Я ненавижу тело без души.
Мечты завяли... Сломаны как ветки...
...Но губы,губы- ох как хороши.
Вновь припадаю к их открытой ране,
И трепет вновь, и чувств опять страда.
И нету сил остановить свиданье,
И пьём свой грех... И плачем ... Как всегда...