Напився я кави,
тепер не можу спати.
От і сів я до зошита
віршики писати.
Про те,про це, про що буде.
А також, що було.
Може, хтось не пам*ятає,
а я не забуло.
Хочеться пожити краще,
достаток підтягнути.
Але ми можем при цій владі
ноги простягнути.
Дочекались пенсії
хто скільки- небагато.
Хватає нам на молоко,
памперси та вату.
Аж ось пенсії підняли
на п*ять гривень зразу.
Ну а цінами в п*ять раз
забрали відразу.
От як виберемо всі
нового президента,
жити будемо ми краще-
шкода буде вмерти.
Тож давайте, голосуймо,
всі за нову владу.
Вони гарно обіцяють,
брешуть так, до ладу.
Якщо знову виберемо
оті "Любі друзі",
то, як говорять у народі,
"катузі по заслузі".
Він знову плине до майдану,
які плакати там несуть?
Йому наносять бджілки меду,
а газу нам не принесуть.
Але хочеться пожити,
як капіталісти,
щи загнивали й процвітали.
Ми ж - топчемось на місці.
А депутатаи у нас чесні,
у них і руки чисті.
Не крав ніхто мільйонів,
і шапки на місці.
Так подолаємо ж ми кризу,
що вирує досі,
яку накликали на нас
оті "партайгеноссе".
Та щоб кожному із нх
ні дна, ні покришки.
І щоб дісталося і їм
не мало, ні трішки.
Будемо ж долати кризу,
наче дурнуваті.
От тоді заживемо-
ні кляті, ні м*яті.
А народ іще живе,
його не зламати.
Бо навчилися всі разом
незгоди долати.
Тож вибираймо, голосуймо,
за кого хто хоче.
Все одно все буде так,
як вони захочуть.