Про хлопчика кирпатого, красивого та статного.
Пообіцяв батькам Яник-
навчитися грати.
І недовго їм лишилось
"Моцарта" чекати.
Каже- вчитимусь я гарно,
написав розписку-
"Як не видержу ті муки,
відлучіть від миски."
А за миску, і що в мисці,
він все проміняє.
"Так що буду учитися",-
батькам обіцяє.
Купили йому саксофона,
здав іспити відразу.
Тепер дує в ту трубу,
аж очі вилазять.
Якби мама не возила
його до муз. школи,
то сам себе налигати
не зміг би ніколи.
Тепер жалкує, що написав
ту кляту розписку.
То вже покинув би, та боїться,
що тато дасть по писку.
То ж і дує в ту трубу,
що аж червоніє.
І ніхто навіть у школі
так дути не вміє.
А як вивчиться він грати-
поступить до джазу.
То випадуть всі дівчата
в осадок відразу.
То ж учись, онучок, гарно
на саксофоні грати.
Будуть батьки Моцарта
свого у хаті мати.
І дідусь з бабусею
будуть також раді.
Якщо муз. науку ту
зумієш подолати.