Дочекалися- зима прийшла!
Всі їй дуже раді!
Я до бабці- "На рибалку
пусти Бога ради!"
А вона мені сердито-
"Рибалки всі з дурдому!
Якщо втопишся на річці-
не приходь додому!"
Ну а я- дідок упертий.
За жечі, та й з хати.
Бо як бабцю розгнівати-
може й в пику дати.
Зодягнувся в коридорі-
кожух, штани на ваті.
І почвалав на річку,
немов дурнуватий.
Поки добрів я до річки-
спітнів, наче мишка.
Щоб прознала про те бабця-
була б мені кришка.
Походив та прохолонув,
пробив в кризі дірку.
Та й примостився біля неї,
забув про домівку.
На гачок надів приманку.
Сиджу, та й чекаю.
Може, клюне клята риба,
а я її спіймаю.
Бо якщо не принесу
я хвоста додому,
то підтвердиться, що всі
рибалки з дурдому.
Наловив я-таки рибки,
брав тільки величезну!
Помістилася вона вся
в банку майонезну.
Посварила мене бабця,
дала попоїсти.
"Роби краще щось удома,
як не маєш хисту."
А потім так тихо, ніжно-
"Налью чаю чарку,
сиди краще біля мене,
та мрій про рибалку!"