Роздуми

Елизавета Вейя
Зачиняємо свідомість - вирушаємо вперед,
Чорно-біле підвіконня вистиля дорогу в смерть,
Розгалуджуються віти - через небо навмання...
Починаеться у світі дня нового настання.

Розкривається свідомість - поглинає все живе,
В золотих проміннях сонця новий день уже не йде,
Покидає нас заграва і краса всього буття,
Разом з цим тікають думки і приходить забуття.