***
В оттепель быстро потеет стекло,
как чешую, соскребают лед,
снег, как вскипевшее молоко,
хлопьями тихо плывет.
Я счет потерял среди долгой зимы
отарам небесных огней,
цветные светила на пастбищах тьмы
пасутся там в вышине.
Но бродят эти ночные стада
лишь средь небесных равнин.
Бела их тропа и вера тверда -
не растворенный еще аспирин.
с украинского перевел А.Пустогаров
из книги "Балади про війну і відбудову" (2001)
***
З відлигою швидко пітніє скло,
вичищається крига, мов рештки луски,
і сніг, ніби пряжене молоко,
невагомий робиться і легкий.
За довгу зиму я втратив лік
разнобарвним світилам, тіням узвиш,
які проживають горішній вік,
наче отари між пасовищ.
І хоч блукають нічні стада,
та завжди приходять з чужих сторін,
бо стежка їх біла, а віра тверда,
ніби ще не розведений аспірін.