Закрижаніє серденько моє,
вночі заплаче піснею несміло.
Я так кохала! Тільки в світі є
не тільки те, що бачити хотіла.
Одягнуться хмарки у сукні ті,
які сховала я у скриню горя.
Бувають дні похмурі у житті,
бувають ночі болі та неволі.
Буває дощ, мереживо вогнів,
палахкотіння зіркової слави.
Та все це не потрібно ні мені,
ні автору життя мого та драми.
Я розкажу лиш пошепки тобі,
про те, як я чекала,як кохала.
Але не переможцем в боротьбі,
ні жінкою твоєю я не стала.