Буває так, що схаменешся,
На різні боки озирнешся,
І диву дивному даєшся.
Куди всі ділись, хто був поряд,
До того, як трапилось горе?
Тепер від вас лише докори..
Але дарма, я не жалкую,
Бо знову встану й полечу я.
І знаю, що від вас почую.
Та ані слову не повірю,
Бо вас в біді вже перевірив
І добре знаю, хто такі ви.
Звичайно, є ті, хто підтримав,
Руку подав в біді, не кинув
У тую гіркую хвилину.
Таким завжди я буду радий,
Бо їх слова - то щира правда
І для душі чиста відрада.