Не можу спати, не можу їсти.
Чи танцювати, чи, може, сісти?..
Тобі простити і розказати
Про самотину чужої хати.
Дала надію, сама забрала.
Я віддала їй усе, що мала:
В душі надію і біль кохання,
Велику мрію, свого бажання.
Забрав усе це і засміявся…
Про тебе снила – ти відвертався.
То погукаєш і приголубиш.
А як повірю – мене ти губиш.
Холодним духом на мене дишеш,
В серці байдужість і сльоту колишеш.
Боляче б’єш ти словами. Вмієш.
Спостерігаєш за мною…
І як ти смієш!!!!
Боже! Пошли мені спокій у душу,
Бо жити довго для сина мушу.