Мов Овен прокладаю лобом шлях
Скотились в лету лiтечка i зими
У спеку й холоднечу вкотре я
На свiт дивлюся вiршами святими
Так тяжко хочеться додому
Його не забуваю нi на мить
Сдаеться що живу я по новому
Та батькiвщина и пече й болить
А дощ у Лондонi як пьяний
Все парасольки водить попiдруку
Мое життя и тут не в'яне
И пiд дощем веде хмiльну розлуку
Бо я не знаю де подiть печалi
Куди сховати сльози настальгii
Галопом днi неначе конi чалi
Спiшать в долину золоту надii
Мене штовхали и плювали в душу
Бувало i стрiляли з холостих
Та знав що нести хрест я мушу
Допоки ураган життя iще не стих
От тiльки би не зникнути безслiдно
И свiтлу пам'ять залишити по собi
Кiнець зустрiти весело i гiдно
Рядком iз рiдними сховатись у землi
Вже за плечима осiнь виглядае
Лiта летять мов яблука в саду
Не жалiюсь не плачу i не каюсь
Бо треба жити хоч на свою бiду
Ганнi Сандалович