Холодний дотик осені моєї...
Гарячі сльози скроні обпікають...
У небо підіймаюся, втікаю-
Нехай про мене люди забувають...
Так хочу помінятися зі смертю,
Примарою відбитися в зіницях.
У мого сонця промені обтерті.
Думки і марення втопились у криниці...
Так хочу розчинитися в тумані,
Щоб свою постать назавжди сховати,
Забути почуття і снів оману,
Під нашу пісню на руках твоїх вмирати...