бессонница. этюд

Максим Корсаков
За приоткрытой дверью
шелест
шорох
шепот
и легкий стук шагов
в звенящем полумраке,
удаляясь, тает...

сон четвертован
порван в клочья
часом волчьим...

безудержно
бездушно
безнадежно
стареет ночь

и пахнет мёртвыми цветами.