***

Колись була богами люди.
У щасті й радості жили.
Любов і злагода повсюди
Між ними й Всесвітом були.
Були довірливі і чисті,
У правду вірили й словам,
Що з вуст злітали, мов намисто,
Із перл, бурштину і корал.
Були слова ті поетичні.
Не вміли прозу говорили,
Бо жили в світі гармонічнім.
Слова вживали, щоб творити.
Бо кожне Слово має силу
Творить енергію буття,
Бриніти лагідно чи сильно,
Творити явний світ, життя.
Коли слова лунали чисто
У поетичному звучанні
(Ввібравши кольори барвисті),
Красу їх слухали в мовчанні.
І кожна строчка - то поема
Енергій, музики і слова
Які єднав творець у схему
Живого втілення чи в мову.
5.04.2007