Очі в очі, всіх слів не варто
Говорити, бо все пусте.
Сірі будні прикрасим жартом…
Що ж спасибі тобі й за те.
Щирий сміх переходить в сльози,
Що за вікнами б’ють дощем.
Рими зникли, лишилась проза
І на серці тужливий щем.
Не врятують від себе стіни…
У душі заховався страх.
Від вогню я чекаю зміни,
як казковий арабський птах.
28.10.08
м. Полтава