http://stihi.ru/2009/05/15/6593
ТИ, - ЯК Є!
Підківка - Межа...
Ти як сонце, або його проміннячко,
У всесвітній темряві душі,
Та, - про кого складають пісні,
Ти - підківка на межі...
Бог створив ТЕБЕ на радість,
На вдачу він ТЕБЕ створив,
Як знайдену "підківку",
Нікого я так не любив!
Ти взаємністю відповіси?,
Або ж відповіси різко - Ні!,
Для мене ти собі не уявляєш,
Важать скільки твої відповіді!
І нехай я здатний пустити кулю,
У свою сивувату скроню..,
Нехай пройде вона "на виліт", -
Якщо життя пішло.., "навскоси"!
Загубиться та куля..,
Як на межі підківка..,
Але, уже не ощасливить,
Нікого, нічим та ніяка вказівка!
Без тебе не мислю свого життя, -
Не улюблена, не друг.., ї -
Усім ти стала відразу разом,
Для мене - ти всім навкруги!
Бог створив тебе всім на радість!,
На погибель лише, - мені?,
Я відповіді чекаю вже третю годину..,
Далі.., - чорна межа та чорні для мене всі дні!
Я в межі знайшов підківку,
Ну, а кулю там - не знайти,
Даже потім, коли і схочеш..,
Уся иссочится вона в той межі!
Уж,- вибач, Кохана,- за це мене ти!