Люблять серцем, а не душею;
Гублять вчинками, а не словами;
Душу порівнюють із небом і землею;
Часто люди марять снами!
Чомусь і я заплуталась у павутинні,
Яке плете мені павук-життя,
Розгубилась серед проблем постійних,
Які ховаються під марево рожеве, їм не буде вороття!!!
Чим більше бачу все навколо,
То серденько моє щемить,
Немов життя біжить по колу,
І радість відчуваю одну мить!
Чому таку гірку долю
Бог на аркуші описав мені?
Мабуть, що дав жадану волю,
Яку інші бачать лише у сні!
Я хочу Вас, Боже, попросити:
„Почати життя з чистого аркушу!“
Я буду кожного дня молити,
Щоб мука закінчилась оця!
Отак іде день за днем, рік за роком,
Радості в житті не відчуваю,
І невпевненим легеньким кроком,
Я іду все далі й далі, а щастя не зустрічаю!