Де смiх...

             

Де сміх бринить і зоряні вогні,
Та піниться у кришталі вино,
Живуть улюбленці легкої долі,
А нашого життя такі повільні дні,
Скуті в ланцюг, полічені давно,
Одноманітно йдуть собі поволі...
Й так на останніх схожі провідні,
Що як і ми товкуть життя багно
І нам усім бракує часу й волі.
Аж раптом вдарить дзвін у далині,
У сивих сутінках і стане все одно,
Лиш курява доріг, та вітер в полі.