Мандри

         
У вічних мандрах десь
Згубили ми бездумно
Той солом`яний рай,
Де світ був цільним весь,
Де не було нам сумно
І плинув днів розмай,
І сходив нанівець.
Та, як не згадуй, все одно
Вже, скільки не гадай,
Розкинув долі нам Творець,
Перетворивши воду на вино.
Навіщо все? Піди, узнай...