Рiки

               
           Річки німі, в кригу скуті,
           Прагнуть дихати. Щоденно
           Люди дивляться й не чують
           У мовчанні нашім люті
           Суперечок повсякденних.
           Думки, як птахи полюють,
           Падають в безсилій суті
           Відрождаючись пісенно
           В долі, що нам сни малюють.