Сьогодні тануло, сьогодні
Весь день стояла при вікні.
Думки тверезі і вільготні –
Все вгамувалось у мені.
Чому, не знаю. Тільки мабуть
Душа стомилася вкінець.
І якось рук уже не вабив
Отой м’ятежний олівець.
Отак простояла – в тумані –
Немов чужа добру і злу.
І тільки палець барабанив
Тихенько по дзвінкому склу.
Душа не гірша і не краща
За перехожих у вікні,
За небеса, що впали нащось
У ці калюжі срібляні.
За птаху, що летіла низько,
За пса, що біг собі кудись.
І навіть вулична артистка
Не довела мене до сліз.
Отак душа потроху й звикла
До забуття за довгі дні.
Якесь-то почуття велике
Сьогодні тануло у ній.
Текст оригіналу:
* * * *
Сегодня таяло, сегодня
Я простояла у окна.
Взгляд отрезвленной, грудь свободней,
Опять умиротворена.
Не знаю, почему. Должно быть,
Устала попросту душа,
И как-то не хотелось трогать
Мятежного карандаша.
Так простояла я — в тумане—
Далекая добру и злу,
Тихонько пальцем барабаня
По чуть звенящему стеклу.
Душой не лучше и не хуже,
Чем первый встречный — этот вот,
Чем перламутровые лужи,
Где расплескался небосвод,
Чем пролетающая птица
И попросту бегущий пес,
И даже нищая певица
Меня не довела до слез.
Забвенья милое искусство
Душой усвоено уже.
Какое-то большое чувство
Сегодня таяло в душе.