Мрачные сумерки. Вход в твою комнату не так далеко, не так близко. Несмелые слова в молчанье.. Мягкие игрушечные домики прячутся под твоей кроватью, аккуратно сложенные футболочки и маечки в угловом шкафу, очки на журнальном столике под мокрым полотенцем. По воздуху проносится вкус твоего голоса. Почти весна, почти..слова срываются без причин.. Легкая дрожь, легая ранимая усталость..
Мрачные переулки пройденные вдвоем..Солнечные крыши спрятаны под зонтиком..НЕслышные деревяные отголоски кручения по кругу твоих желаний. Прозрачные рассыпающиеся тайны без ключей, без ответов, разгаданные одним дыханием твоих легких..Окунувшись в морскую воду плыть сквозь щели в дверях по твоим воспоминаниям..играя шелковыми нитями в зубах, вцепившись в занавеску у твоего окна..
Малиновые облака действительности, несмышленные детские всхлипы о потерянном мороженном..
Раптово згасла незвичайна свічка
І полумьям її ти не знайдешь заміни
Дарована шовкова різнобарвна стрічка
За Нею тягнеться..
Моєму чаю.. щоб охолонути, не треба певної причини
Знайдешь в саду
мої листочки перших сподівань
Очами мрійника розкинуті озера слів
І через цілий ряд новісеньких придбань
Не встигнешь зникнути у листопаді змін
Не важко вичитати останній модний сплеск
І одягнути джинси, замість сукні
Без комплексів залишитись раптово десь
Твій погляд у моїй крові присутній
Жовтневий дощ, малесеньке дитя
Весінньої безстрашної погоди
І краплями промокнуте в твоїй душі життя
І вартовий для тебе підмітає сходи..
Ти дивна, непозначена в книжках
Казкова квітка, невагомо в небі
Немов хмаринка.. в моїх невичерпних думках
Мене з собою тягнешь крізь пустелі..