Мов дивак, іде поет,
Чинну справу має.
Від пори усіх прикмет,
Він не обминає.
То за хвостик осінь вхопить,
На листку кленовім.
То за шишкою підскочить,
Принесе додому.
Викладає, мов скарби,
Вишукані речі.
Та для нього всі вони,
Як ляльки малечі.
З листка вірш про осінь пише,
А з шишишок - про зиму.
Стрічка бігає, як мишка,
Піснею полине.
І торбина чи портфель,
Завжди у поета,
Повні дива кожний день,
Шляхів кілометри.
Чи заходить в кабінет,
Чи провідав хату.
Влітку зиму принесе,
Взимку літом пахне.
Ось такі ж то оці люди…
В чарівних словах
Серця й душі людям будять,
Не проспать дива.