http://www.stihi.ru/2010/01/25/7997
Я БЕЗ ТЕБЕ! ПІСНЯ
Я без тебе хворію тисячью муками,
Я без тебе мотаюся в сутінку ночі,
Ще небагато револьвер до скроні приставлю,
І винувата будеш у цьому тільки Ти!
Я без тебе хворію тищу стражданнями,
Глушу я "віски", наче лимонад!,
І життя моє - мені зовсім без Тебе не милє,
Воно без тебе кошмарне Пекло!.., як сталося так?!
Я без тебе немічний, хворобий, убогий,
А ти є Янгол.., воскресити мене б могла!,
І кричу я в ночі.., я кличу Тебе, - не чуєш?!,
Мабуть на Небі важливіша в тебе справа аніж я!
Напевно, Небу - не накажеш, не відкладеш,
Напевно, Небо - це і є Доле твоя!,
Ну, а мене в ночі земля мотає,
І палахкоче під ногами та земля!
Мабуть, ведеш із Богом ти гламурну бесіду,
І Богу теж однаково до мого венця,
Але.., якщо згадаєш, попроси його небагато.., -
Щоб звів з тобою і залишив поруч до кінця!
Я без тебе хворію тисячью стражданнями,
Глушу "віски", наче лимонад.., - не зручно!
Душа й серце пожирають моє тіло,
Саркомою болі, опускаючи в Пекло його!
Там чорти для мене вже жаровню,
Сготовили.., распятья на хресті,
Уникну.., тим чортам я не перечу,
Про Любов до тебе готовий їм розповісти!
Я без тебе – немічний, хворобий й убогий,
Ти - Янгол і тому зрозуміти всеціло повинна,
Мені без Тебе не жити, не пити, не дихати - і душу..,
Мою.., у полон своїх підступних очей ти вкрала!
Я без тебе – немічний, хворобий й убогий,
Ти - Янгол, Сонце завтрашнього дня!,
Ти ніч - медузу расстворишь своєю посмішкою,
І в Рай хвіртку відкриєш мене лише Любя!
Хай обругають Боги за таке самозванство!,
Виженуть із Раю нас обох у злу і темну ніч!,
Але.., ти згодна, ти здатна, сама прагнеш?!..,
Щоб була зі мною разом .., грішним, віч на віч!
Я без тебе, - немічний, хворобий й убогий,
Ти Янгол!.., - відклади заради мене справи свої!,
Я тільки однієї тобі говорю в предмет та конкретно,
Як Любов твоя і ти зараз ЗОВСІМ потрібні мені!
Я без тебе, - немічний, хворобий й убогий,
Ти - Сонце, ти - Схід, ти ранком едина Зоря!,
Мене без тебе ніщо не тримає в грішному світі,
Все в ньому що є там .., без тебе даремно, Кохана моя!
Нехай «спеняют» Боги за таке самозванство,
Що хвіртку в Рай для мене ти відкрила сама..,
А може вдача буде нам.., та пронесе і обійдеться,
Адже Боги розуміють, що Любов завжди права!
Ми робимо грішні помилки,
Тому і Янголи не злітіли, а впали з небес..,
Усі жінки!, їх виношу повільно за дужки,
Ти? - для мене!, що жити не можу я БЕЗ!
Я вірю, розжене ніч тіні посмішки,
Твоєї.., ти ж – Янгол є, сошедшая з Небес!,
Вибач ти мені, будь ласка, всі мої помилки,
Поплутав мене з ними в цьому мороці злий біс!
Адже ти - безгрішна, гарна й свята,
Свята своїм внутришним духом краси,
І чорти - дияволи, творці й напів - боги,
Чоловіки тільки!, ну а леді..?! - Янголи вони!
Адже ти - безгрішна, гарна як свята,
Хоча не бачив у церкві я твоїх ікон,
Мені шепнув про то на вушко біс підступний,
Коли в ночі зі мной мотався по шинках поправ закон!