Вибач за пізній дзвінок будь ласка.
Просто голос твій так почути хотілось.
Наша зустріч, слова твої, ніби казка.
Справді, чом ми раніш не зустрілись?
Я бентежусь від думки, що ти є на світі.
І від того і млосно, і так приємно.
І в душі починають квітнути квіти,
Бо надія є, що все це взаємно.
Я не можу посмішку стримать щасливу,
Я нe можу вдавати, що нічого не сталось.
Наша зустріч і справді схожа на диво.
Я щаслива, здається, я закохалась.
Навіть відстань не може применшити радість
Я нічого у світі тепер не боюся.
Я тебе кохаю! Нехай це слабкість.
Але я без вагання їй віддаюся.