Я розумію – бажано піти
Та зупинити марні сподівання.
Ти залишаєш поступово сни,
Не викликаєш гострого бажання
Торкнутись ніжним подихом щоки,
Зімліти вщент під поглядом любові…
Дурепа! Хибно думала, що ти
Вважав за щастя мить, коли зі мною...
Лише тому, що поряд Я була.
Які слизькі ці сходинки кохання!
Чом крок за кроком я до тебе йшла,
Якщо тобі розвага залицяння?
Навіщо був занадто довгим шлях
Не до відродження, а знов у пекло?
…В труну із серцем вбито новий цвях…
Останній цвях.
Вже час іти…
Нестерпно.