...Наливаються кольором вишні
до безтями жадані губи.
Поволокою очі вкрилися,
маяками ведуть до згуби.
Руки лагідні стали дикими
від шаленого поклику плоті,
Прапор білий білизни зірвано
на останнім твоїм оплоті.
Вихор пестощів в пісні стогонів,
під шалені ритми прибою,
Вирізає на спині лезами
тріумфальну ходу двобою.
Тіло арфою вигнулось солодко,
крик віщує початок миру,
Оксамит твого тіла розжарений
перламутром змастило миро...
:-)
2010