Схилилась тиша над рікою,
Вербою коси опустила
У хвилі...
Синьою водою
Забавилась, захлюпотіла...
І, вбравшись зорями без ліку,
Умившись срібною росою
Створила загадку велику -
Створила СОНЦЕ над пітьмою!
Сама ж тихенько посміхнулась
Своїй дотепній таємниці
І зникла... І всіма забулась -
Півнями День ішов в світлиці!!!