Як стає лід в травневу першу спеку,
а сад, немов в морозному вбранні,
у рідний край вертаються лелеки,
зібравши роси в полі навесні.
І почуття божественне відтворять,
красу і щирість, і весняну ріллю,,
і шлях, який до тебе я проторю,
і хату, де духмяний хліб дозріє.
в відкритому закоханому серці
духовнії струмочки будуть битись,
щоб відчайдушно жить супроти смерті
і повінню могутньою розлитись…