До кожного із нас у гості
Заходять, як вітри, печалі…
То червоніємо від злості,
То з посмішкою йдемо далі…
Шукаємо, хто ми по суті…
Й місця не вірно призначаєм.
І часто, як гачки, зігнуті
Ми інших рівності навчаєм…
Від світла мружимо ми очі,
А темряви так боїмося!
І варимось в думках щоночі,
Що взагалі, в житті вдалося…
А щастя поруч, з нами, близько.
Його лише треба відчути…
Розумний птах літає низько,
Щоби його могли почути.