Вiдколи знаю я себе

 
Відколи знаю я себе    
Завжди пригод хотілось.    
Й отак, інакше я чекав,    
Надміру серце билось.    
Ходив по лісу сам на сам,    
З турботними думками,    
Аж поки не найшли мене    
Гравці дощем й громами.    
Я коло дерева стояв,    
Ковтав ту, з неба, воду.    
І в гуркотінні тому, десь,    
Читав я насолоду.