http://vokruglubvi.ru/fullread/129.html
Стерво ти...
Стерво ти, а я, - король гламура,
Так завгодно було небесам,
Щоб ти - стервозність, я - харизму,
З молоком вбрали від наших мам!
Не прагнемо гуляти у череді баранів,
Не прагнемо харчуватися травою,
Ми її - не жеремо, а тільки куримо,
Цигарку ту роблячи замрієно із тобою!
Янгол занепалий ти, - але подібна так до Бога,
У цьому я анітрошечки не брешу,
І в тобі дзеркально відбиваючись,
Свій гламур у стервозности втоплю!
Я ж є, - і Бог, і навіть сущий Диявол,
Ти ж вірна є наперстница моя,
Багато ми всього "насовершали".., -
Та щоб розп`яти нас, немає на нас хреста!
Я ж, - і бог, і жертва мирозданья,
Сам собі свій мир такий створив,
І хоча далекий від досконалості.., -
У світі цьому є я сам собі кумир!
Я, - і бог, і жертва мирозданья,
Сам собі свій мир такий створив,
Бог - "балдел", - він з нами у купі третім,
Той кальян із глумой травою курив!
Я, - і бог, і жертва мирозданья,
Сам собі свій мир такий створив,
І за те, що він поганим вийшов,
Мир недосконалий той я вибачив!
І кого єдине я жалію,
І кого єдине я люблю?, -
Цей мир і дівчинку - "круту",
Стерво ти, а я тебе боготворю!
Нехай небагато у вірші я наплутав,
Мир, харизму й тебе приплів,
Тільки мир, щоб був він ідеальним,
Я за тебе красивішу не знайшов!