ранок зiтхає сумно на цьому поверсі... не мовчи...
ніжність мене торкається, я відштовхуюсь, все невчасно...
бути з тобою поруч мені приємно, але вночі
вибач... мені потрібні безмежні схили та інші траси...
чуєш, мене хвилюють твої зітхання, твої думки...
(дівчинко, ти даремно йому це пишеш, мовчати легше...)
знаєш, мені здається... все відбувається навпаки...
знаєш, мені здається, що все це ніби зі мною вперше
чуєш, мені так солодко... тільки холодно... не мовчи...
краще зібрати речі і тихо зникнути рано вранці
далі все буде чітко... пусті квартири, не ті ключі...
вибач що це захоплення так беззахисно і невчасно
хочеш відчути впевненість? щиро дякую - вихід там!
просто моє повернення надто боляче (не займайся)
знаєш мене охоплює несподівана пустота...
вибач... мені потрібні безмежні схили та інші траси...
ранок зiтхає сумно на цьому поверсі... де ти є?
щось неприємним дотиком моє серце миттєво стисне
кава моє кохання тянучим болем до роту ллє...
завтра від смс розірветься простір... але запізно...