Автор Ганна Сандалович
Мов Овен прокладаю лобом шлях.
Скотились в лету лiтечка i зими.
У спеку й холоднечу вкотре я.
На свiт дивлюся вiршами святими
Так тяжко хочеться до дому
Його не забуваю нi на мить
Сдаеться що живу я по новому
Та батькiвщина i пече й болить
А дощ по Лондону як пьяний
Все парасольки водить попiдруку
Мое життя и тут не в'яне
И пiд дощем веде хмiльну розлуку
Бо я не знаю де подiть печалi
Куди сховати сльози ностальгii
Галопом днi не наче конi чалi
Спiшать в долину золоту надii
Мене штовхали и плювали в душу
Бувало и стрiляли з холостих
Та знала я, що нести хрест я мушу
Допоки ураган життя iще не стих
Вже за плечiма осинь виглядае
Лiта летять мов яблука в саду
Не жалiюсь не плачу i не каюсь
Бо треба жити,хоч на свою бiду