Якщо ти не хотіла, щоб хтось побачив твої вільні від шкіри занози, шрами та хиби
Виходячи з води занурювалась у пісок
Вириваючи собакою яму для себе, мов для останньої обгризеної кістки
Порожньої мов надія
Ти здіймала енергійними рухами доверху
Важкий куленепробивний пісок, з усіма хромованими шоломами, начищеними бомбами
та іншими небоєздатними огородніми вадами, що зростали поблизу твого ганку
Царівна жаба виносить на собі янтаринки ікри
З фотографіями та записниками
Але не на шиї, а з міцно замруженими очима тримає усі скарби між стегон
Болотяна фея з платтям із очерету
втягує щоки та виказує зуби, коли вітер намагається доторкнутися
до стін та перегородок нових суцвіть торфу
Морська черепаха, що оберігає свою кладку зозулиним співом
Або п`яним скигленням людини амфібії
Ікра лущиться заритими кістками під нігтями та повіками
Здається що все що можна було викинути заховано десь у кишенях
Немов обручка патрону, коли бій було програно
Ще й досі розходиться по обидва боки вода
Ще й досі човен стоїть посеред дна
човен стоїть посеред поля
скинувши волосини весел десь біля
Ще й досі до краєчків прибою падають літаки
Що летіли на твоє механічне світло