Зроду-віку не бути такому,
Щоби зорі жевріли удень,
І вода б спопелила солому,
А німий щоб виводив пісень.
Не зроблюся твоїм діамантом,
Як не прийде до грудня весна.
І не буду цілющим талантом,
Як не стане блакитною хна.
Як ріка не поверне угору,
А кроту не побачить зірок.
І не змити їдкого узору
Що лишає любові клубок.
Бо коли я піду-чорна мука
Одурманить твою самоту.
А любов не зоставить ні звука,
Лиш порожню, сумну темноту.
Я не буду ніколи з тобою,
Не схвилюю тепер твого сну…
Не готуюсь з любов’ю до бою,
Хоча так би хотіла весну…
21.02.10