Кому? Кому, як не поету, кричати «Сміття»,
Кричати «Вбийте!», вночі ридати
І проклинати бридке століття.
Ми відкосили, та все ж солдати,
Ба, ціле військо, і все прокляте.
І знову, знову розчарування.
І не дорожча любов наразі
Ніж дим, його я хоч відчуваю.
А ти як жити мені не вказуй,
Бо совість гратися заважає.