Оскільки слів багато в світі,
То,мабуть, важко водночас
Творити крила, щоб в польоті
Вогонь душі в пітьмі не згас.
Ми маєм, звісно, вибір в слові,
Та водночас не маєм слів,
Щоб спрагу виплеснути в мові
Про те, що думати не смів.
Коли дивуєшся гараздам
У погараздніші часи,
То, мабуть, досвідом невласним
Збагнуть не можеш полюси.
Накрутить вітер чорну смугу,
Розвіє попіл
І в пітьмі
Накличе, наче ворон тугу:
Чому, чому слова німі?