А в мене все гарно - Бах і Гендель!
Нарешті сама. Ні, не зовсім сама:
Поруч хвора скрипка -
Теж слухає.
Пиво п'ю - теж гарне, доречі.
Їм морозиво. Кажеш, з глузду з'їхала,
На вулиці мінус десять?
Так те ж на вулиці. Ой, на вулиці!
Треба ж зібратися. Піду за соком,
Цукерок якихось куплю - все ж восьме березня...
Сніг. Красиво. Навіщо мені капелюх?
Навушників досить.
У мене Вівальді та Гайдн.
Ловлю сніжинки рукавичкою - розглядаю -
Довершеність! Наче симфонія снігу.
Парк. Назустріч дівчата з вином, ліхтареві промені -
Чарівні дами грають на арфах,
Аж плакати хочеться...
Стоп!
Хто тут плаче? Не можна ж так!
Підходжу. Сидить. Красуня. Чорне волосся.
Фарбоване, звісно ж - а зараз хто не фарбується?
Вимкнула плеєра.
"Чого ти?" - вона обійняла. Їй все одно, вочевидь.
"Всі мужикі - казли?" - питаю.
"Ні, - схлипує, - вони добрі. Це щось у мене не так,
Напевне".
"Образив?" - "Та ні. Це я ображаюсь на себе".
"А що ж тоді?" - Раптом ридає на форте,
Крізь сльози: "Та ну вже коханою... Не шукаю вже...
Але ж хоча б коханкою бути... Сьогодні ще один...
Третій..." "За скільки?" - "За все життя..."
"А скільки тобі?" - "Двадцять вісім. От дура".
Подих на три чверті, потім піано:
"Чи може, я не вродлива? Чи стерво якесь?
Чи занадто люблю їх? Чи може, Господь
Їх зберігає від мого блуду,
А на любов я не заслуговую?" -
Знову ридає.
А в мене все гарно - Вівальді на паузі
Мабуть, вже вимкнувся, блін...
"А як тебе звати?" - "Клара"
"Та ладно!" - "Чесно. Буває ж Емілія,
В мене сусідка в п'ятому класі"
"Тоді з днем народження!"
"Не зрозуміла..."
Ось покоління - не знає...
"Проїхали..."
І що їй сказати?
Що Бог замислив її для справжнього щастя?
Щоб вона подивилася, які недовершені люди -
Не те що сніжинки?
Що ось які недотепи дісталися їм?
Бо скаже: "Я, мабуть, ще гірше,
Як їм щастить, а мені..."
"Усе буде добре, - кажу. - Правда".
Банально.
Але ж у мене все добре!
У мене - Моцарт і Шуберт,
У мене - скрипка невиліковна,
Та друзі чекають, вже стопіцот повідомлень, напевне.
Встала. Усміхнулась. Залишила пиво під лавкою.
Витерла сльози серветкою з вишнєю:
"От я дурепа... Морква згоріла, мабуть...
Я ж на хвилинку - а тут цей кретин зі своєю СМСкою...
Дякую. Вибачте, що так..."
"Та нічого... Зі святом!"
"Вас теж!"
І так само - крізь арфу променів -
Мамзель Дебюссі. Красуня все ж таки...
А в мене все добре - бах! - і гендель...
Ті ж дівчата з вином, очі мерехтять від сміху.
Сніг.
Дірява на пальці рукавичка,
І там сніжинки вже тануть, не роздивитися...
Прийшла вже, соррі. Ходила по закусь :)
Потерпи ще трохи, скрипочка-пташко,
За два тижні поїдемо до майстра -
Він полагодить...
В мене все добре.
А в вас?