Прокиньтесь з сонцем мої ясні думи
Й відлунням марива омріяних ночей
Не дайте жодних шансів горе-суму
Торкнутись тихосплаканих очей.
Скажіть йому, що є ще в мене сила,
І збережу я ніжності безмежної потік,
Нехай спрямує свої темні крила
Чи то в безодню, чи в незнаний бік.
Скажіть, що вмію жити і кохати,
Та на заваді тільки він лишень,
Й не хочу чути більш, й не хочу знати
Його нудних, безжалісних пісень.
Радіти сонцю, посміхнутися негоді,
Повірити в прийдешнє почуття!
Ти чуєш, горе-смутку, з мене годі,
Зійди від мого серця в небуття!