Так, згрішила…Знаю я…
Та не буде вороття,
Як би сильно не хотіла я забути те життя.
Так, я грішна…Що ж тепер?
Із душі моєї стер
Всі духовні сподівання. Янгол у мені помер!
Так, ти можеш нагадати,
Як це боляче кохати
Й розуміти, що ніколи не будуть тебе чекати.
Так, я демон…Далі що?
Тобі в думку лиш прийшло
Кинуть спільную провину на чуженькеє чоло!
Так, я думати могла,
Та мене перемогла
Змовина між тілом й духом – їх жадоба почуття.
Так, я схибила…Лиш раз.
Але пройде якийсь час
І засліплена любов’ю підпишу собі наказ.
Так, наказ на покаяння.
Я втомилась від страждання!
Усвідомила, що розум має бути над бажання.
Так, я грішна! І…прости!
Не зуміла б я втекти,
Але мусила, я знаю…Тож молю тебе: прости!