"Дивлюсь: аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає..."
Вийшов вранці на балкон,
Та й дивлюсь з балкона...
Придивився: в України
Не всі, звиняй, вдома.
Мозок витік весь на Захід,
Безмозглою стала,
І без смальцю в голові
На коліна впала.
А своїм кістковим мозком
Не дійде до тями:
Як їй, бідній, видиратись
З вигрібної ями?
Аби спертися на руки...
Та де їх узяти -
Пішли руки у Москву
До старшого брата.
Той відтяв по самі плечі -
Москву будувати,
І нема чим небораці
Навіть дулю дати.
І задок із передком
Пішли заробляти,
І нема чим Україні
Ні сісти, ні встати.
Від Америки і Польщі,
Аж до Занзібару,
Ніде в світі не виділи
Кращого товару.
Прислухався: що за звуки? -
Кишки марша грають,
Марш "Прощаніє слов’янки" -
Тоже від’їжджають.
Придивився: що ж лишилось?
Докотилися уже,
Що і лівер наш цирозний
Виїде на ПМЖ.
Україно, Україно...
Вершник безголовий...
Хоч би вставить гарбуза
І набить половою.
*