Ми люди, ми маленькі боги,
Крокуємо між небом й гаєм.
Шляхи свої, терни, дороги,
Ти, безперечно, добре знаєш.
Нове життя дарує сонце,
Але любов кипить в серцях.
Й туманна доля десь мандрує,
Вбиває в кожну долю цвях.
Ця доля – гра, а ми-актори,
І ролі складно обирати.
Простіше, вийти в вільне поле,
Зайтися сміхом та й співати.
Сьогодні ми палимо в небо,
А завтра куля влучить в нас.
Не розуміємо, чи себе
Губимо знову, кожен раз?
Серце відкрито, розум чистий,
Ми бачим шлях, довгі дороги.
І доля пале дим іскристий,
Бо зна, що ми – маленькі боги…