Тепер скажи,
Що любиш не мене,
Що зір очей не поділяє подив,
Бо вітер все сукупне прожене, -
Гордині днів –
Мов непомітний проділ.
І білі хризантеми, -
Натяк днів –
То осені вже визнані порядки;
Перелетіли , -
Виснаження днів –
Як квіти,
Що посаджені на грядки.
Що знаєш ти?
Що знаю я?
Та знаю!
Буди, світанку, радість і снагу!
А білий сніг забілював до ранку
Світ –
Хризантеми білі на снігу.