http://stihi.ru/2008/12/18/3682
Та, якої...
Ти, - вродлива така…,- пекельне созданье,
За тебе сто років можливо в Аду горіти,
Але, така мабуть є моя планида,
Дуже все порочне любити!
Мені друзі вселяють, - заспокойся!,
Забудь її як дикий страшний сон,
Тільки, вона зовсім не є привидіння,
Та, якої вірш мий присвячен і я обречен!
От вона.., - близька, і так далека!,
Як зірка на небі в темряві,
Не долетіти до неї.., не дотягтися,-
Слабкої людської руці!
Але, зусилля над собою здійснюючи,
Урівень ставши враз самим богам,
Я вирішую, - будеш ти зі мною,
Підтягну я Землю до Небес і сам!
На землі я, а ти, - зірка в небі,
Мільйони між нами років,
Світлових.., - але, однаково подужаємо..,
Адже в Любові не знаємо слова ми, - "Ні"!