Мокрий пісок поміж пальців ніг
Мокре від задухи обличчя.
Маленькі маячки болю пульсують
десь у районі скроні,
немов нагадуючи,що й досі жива.
У пожухлій траві лежать кислі надкусані яблука,
наче маленькі жовті листочки-стікери,
що створені для нагадування про забуті мрії.
Про що я мріяла торік?
Чомусь згадую все,дивлячись на захід сонця.
Деякі мрії зараз здаються смішними й
маленькими.Солодкі шматки дитячих думок.
Суха локшина і „Сейлор-Мун”.
Запах підліткового завзяття,хех...
А деякі з них виросли разом зі мною
Набралися псевдонаукових термінів
Придбали притензію на втілення в життя.
Цвіркуни співають про зріст цін на незайманість
Під ногами гора цибулі,врожайний рік.
Як ти зараз живеш,омріяна нами Фінляндіє?
Чи ходиш по своїх,загиджених голубами,дахах?
Чи дивишся на падаючи в безодню автодоріг зірки?..у серпні падають зірки,пам”я таю.
А чи в тебе зараз серпень,Фінляндіє?!?...
Кава солодка гірка солона бузькова строката
Я в середині саморозуміння.
Сиджу тихенько на дивані з колючою ковдрою,
Сьорбаю свою різноманітну каву.
Відмахуюсь від сонних думок саморобним квитком
на три з копійками персони,до тебе кохана Фінляндіє!
Просто чекай.Люблю.