Псевдоедем

Александр Васильевич Бойко
Яблука летіли
бризками з фонтану,
хвилею дерево
гладило живіт
мого задоволеного відчаю...

А десь далеко,
на іншому,
не зіпсованому червами
матраці,
в кутку кімнати,
де єдине тепло -
її серце,
знаходиться вона,
солодка і самотня.

Вона мріє,
щоб я вдавився
тією кислою корою,
яка пошкрябала їй очі,
ніби холодний нічний
ураган...



2002