уявляєш як це дивно…
коли більшу частину свого життя…
ти проживаєш…
начебто твій човен…
пливе лише по одній течії…
і усе так гармонійно…
а потім раптово…
в твоєму житті…
з’являється людина…
яка іноді в твоїй гармонії…
може перевернути усе…
верх дном…
ти став…
сенсом буття тієї людини…
хоча сам не прикладав…
до цього ніяких зусиль…
і навіть не хотів…
чогось подібного…
а вона тебе кохає…
по справжньому…
палко…
шалено…
до нестями…
кохає навіть тоді…
коли ти робиш вигляд…
що не помічаєш її…
коли робиш їй боляче або зраджуєш…
коли знущаєшся над нею…
мимоволі…
не спеціально…
але тобі так приємно і подобається…
бачити те як вона соромиться…
хвилюється…
як в неї тремтять руки…
та як вона ховає свій погляд від тебе…
такого дорослого і впевненого в собі…
мудрого і витриманого…